Протягом тижня західні медіа, звичайно, живо обговорювали наступ українських військ в російській Курській області. Українські посадовці мало коментували сам факт, не кажучи вже про деталі, але деякі журналісти поїхали на Сумщину, звідки ведеться наступ, і поспілкувалися з військовослужбовцями і місцевими жителями. "Це було в темряві близько 3 години ночі, коли український взвод зіткнувся з найсерйознішою перешкодою на шляху свого зухвалого вторгнення в Росію минулого тижня: ряд бетонних пірамід для перешкоджання танкам, – розповіли за результатами такої поїздки кореспондентки The Wall Street Journal. – Вони швидко розбили одну з пірамід трьома танковими снарядами, а потім прорвалися крізь пролом своїми броньованими машинами. Російський ворог, переважно солдати строкової служби, здебільшого тікав або здавався в полон, оскільки був швидко розбитий. "За два з половиною роки Росія не побудувала жодної лінії оборони", – сказав 33-річний командир українського взводу з позивним Яник". "За кілька днів українські війська захопили понад два десятки сіл у блискавичному наступі, який шокував Росію і підняв дух в Україні. Він також викликав запитання серед військових аналітиків про його сталість, враховуючи російську перевагу в живій силі і озброєнні на більшій частині лінії фронту. Наразі Росія намагається стримувати просування українських військ. Але деякі українські солдати, які очікують на вступ у бій з Сум, прикордонного обласного центру України, сказали, що їх висмикнули з уже виснажених підрозділів на українському східному фронті, що свідчить про те, що Київ вже стикнувся з проблемою браку свіжих військ для підтримки темпу наступу". "У селі поблизу російського кордону двоє українських солдатів, які чекали наказу приєднатися до боїв у Курській області, розповіли, що щойно прибули з передової під Покровськом, де українські війська перебувають під сильним тиском, – продовжувався текст WSJ. – "Ми приїхали, щоб допомогти", – сказав один з них. Інший солдат сказав, що був здивований, коли дізнався, що його переводять до Сумської області, тому що в його підрозділі настільки не вистачало людей, що піхота провела в окопі 45 днів поспіль. За тиждень до вторгнення 25-річний чоловік перебував у Часовому Ярі, одній з найгарячіших точок на лінії фронту. За його словами, концентрація військ в Курській області більша, і він допомагає укріплювати тили, коли українські війська просуваються далі вперед. Порівняно зі сходом, небо менш насичене безпілотниками, які практично унеможливлюють приховування пересування". "Однак його підрозділ має деякі проблеми, – додали в американському виданні. – Його сконструйований в Радянському Союзі автоматичний гранатомет виявився непридатним для швидких боїв у Курській області, оскільки його складно монтувати. Інших перекинули до Сумської області заздалегідь. Заступник командира підрозділу, який бере участь у наступі, розповів, що його підрозділ відправили туди близько двох місяців тому, але про Курський наступ вони дізналися незадовго до його початку". Про секретність підготовки курської операції розповіли у The New York Times. Там дізналися, що офіцерів, яких зібрали на Сумщині заздалегідь, повідомили про неї всього за кілька днів до початку, а солдатів – так і взагалі за день. У NYT пояснили, що "стратегія полягала у швидкому прориві через прикордонну оборону і маневруванні на дорогах, блокуванні російських контратак і використанні переваг ідилічного горбистого ландшафту цієї частини Росії, який перемежовується болотами й озерами, що обмежує можливості росіян пересуватися поза шляхами. За словами полковника Артема, ця атака, яка призвела до захоплення невизначеної кількості полонених і спровокувала поки що незв’язну російську реакцію під командуванням внутрішньої розвідки, а не армії, вже досягла своєї мети. "Це удар по авторитету Росії, яка позиціонує себе як імперія-переможиця, – сказав він. – А ми створили буферну зону всередині цієї країни"". "Секретність атаки була найвищою, – зазначили там. – Минулого року, після того, як уряд місяцями повідомляв про контрнаступ на півдні України, який зрештою провалився, науково-дослідний інститут, пов'язаний з Міністерством оборони, вивчав успішні військові операції часів Першої світової війни, Другої світової війни, арабо-ізраїльських воєн і інших конфліктів. Вони виявили спільну рису: мовчання політичного керівництва, поки не досягнуто цілей. Цього тижня українські посадовці чекали кілька днів, навіть щоб тільки визнати, що вони вторглися в Росію". Втім, як говорилося далі в тексті The New York Times, "на кордоні секретність коштувала дорого. Не маючи можливості попередити мешканців, Україна була змушена поспіхом евакуювати їх після того, як Росія у відповідь почала бомбардування українських прикордонних сіл. Україна заявила, що евакуює 20 тисяч людей в межах шести миль від кордону. 44-річна Наталія Вяліна, вихователька дитячого садка в українському селі Хотин, почула гусеничну техніку на дорогах у вівторок вранці, коли почалася атака. До середини дня її село вже бомбардували. Хоча їй довелося тікати, вона схвалює стратегію України. "Нехай вони спробують бути окупованими, переживуть вторгнення, почують, як плачуть діти в бомбосховищах, побачать, як страждають старі люди", – сказала вона в притулку для людей, переміщених з прикордонних районів. "Я хочу, щоб війна закінчилася, – сказала 65-річна Віра Простатіна, бухгалтерка-пенсіонерка, яка була змушена покинути свій дім. – Але зараз росіяни захоплюють села і міста. Нехай це буде для них уроком. Ворог має бути покараний. Вони принесли до нас війну і зруйнували наші життя. Тепер я хочу, щоб це закінчилося, і для них, і для нас"". "За кілька сотень метрів на території Росії дорожнє покриття було поцятковане вирвами від мінометних снарядів. Дорожній знак, що вказував напрямок руху в бік України або Росії, був посічений осколками. Вибухи зірвали синю бляху з російського прикордонного поста. Плями крові на підлозі і розкидані бинти свідчили про те, що російські солдати програли бій у цьому місці. Сцени розгрому російських сил з'являлися і раніше під час війни: на північ від Києва, столиці, на північному сході Харківської області та на півдні Херсонської області. Але тут Росія затнулася на власній землі. Сувора бюрократія знаків, що спрямовують дії людей, очевидна всюди в Росії, але особливо загрозлива для мандрівників на пунктах паспортного контролю, стала безсилою. Вибух розідрав зал паспортного контролю. Плоскі екрани звисали з даху на дротах. Надворі на узбіччі дороги тріпотіли рублі, не зібрані українцями", – закінчувався текст NYT. "Математика війни ніколи не була на боці України" Найбільше розмірковували про мету, якої Україна намагається досягти цим наступом. Чи не всі поширили припущення, що мета – отримати важіль у мирних переговорах з Росією. "Українські посадовці заявили, що перенесення війни на територію Росії і примушення її цивільного населення переживати такі ж вимушені переміщення і бомбардування, що й українці протягом останніх двох років, чинитиме тиск на президента Владіміра Путіна і покращить позицію Києва на майбутніх переговорах щодо завершення війни. Хоча російські посадовці стверджують, що наступ українських військ зупинено, в суботу Москва оголосила "контртерористичну операцію" в трьох областях уздовж кордону з Україною. Це тягне за собою посилення безпеки, зокрема, можливість примусового переселення цивільного населення, перевірки документів і транспортних засобів, а також прослуховування телефонних дзвінків. Влада також може обмежити доступ до інтернету і зв'язок. Західний дипломат зазначив, що "до початку операції Україні не було про що домовлятися". "Зараз все інакше", – сказав він", – написали у The Washington Post. "Українські посадовці попросили Вашингтон дозволити їм використовувати американські ракети великої дальності ATACMS для ураження аеродромів, які Росія використовує у відповідь на вторгнення. В разі схвалення, таке рішення може дозволити Києву утримувати частину Курської області протягом деякого часу. "Це дасть важелі впливу, необхідні для переговорів з Росією, – ось про що йдеться", – сказав радник Зеленського", – цитували також в іншому тексті цього видання. Там додали, що "українські посадовці дали зрозуміти, що у їм нагально необхідно покращити свої воєнні позиції перед президентськими виборами в США в листопаді. Останній транш американської військової допомоги затримали республіканці в Конгресі більш ніж на шість місяців – це сигнал, що майбутня військова допомога не гарантована, особливо якщо переможе кандидат від Республіканської партії Дональд Трамп. Трамп заявляв, що швидко підштовхне обидві сторони до мирного врегулювання війни шляхом переговорів". З точки зору The Economist, "мінімальна мета, як видається, – виведення військ з-під удару Росії в Харківській області і на Донбасі, які є основними осередками війни. За попередніми даними, результати є непереконливими. Росія перекинула війська з харківського фронту, але поки набагато менше з критично важливого донбаського фронту. "Їхні командири не ідіоти, – каже джерело в українському генштабі. – Вони перекидають війська, але не так швидко, як нам хотілося б. Вони знають, що ми не можемо розширити фронт. Вони знають, що ми не можемо розтягнути логістику на 80 або 100 км". Джерело застерігає, що не варто порівнювати вторгнення у Курську область з успішним швидким відвоюванням Україною більшої частини Харківської області наприкінці 2022 року. За його словами, російська армія зараз ставиться до війни більш серйозно: "Небезпека полягає в тому, що ми потрапимо в пастку і Росія нас перемеле". У неділю міністерство оборони Росії заявило, хоча і не вперше, що "зірвало" спроби українських військ прорватися глибше в Росію". "Математика війни ніколи не була на боці України, яка мусить берегти свої обмежені ресурси, а наступ вглиб незахищеної російської території ризикує погіршити ситуацію, – зазначили у британському виданні. – Але операція вже покращила одну важливу нематеріальну складову, моральний дух, який дозволяє Україні перемагати обставини вже майже три роки. І в урядових кабінетах у Києві, і у прифронтових шпиталях, де лікують поранених, країна вірить, що виявила вразливе місце в броні Владіміра Путіна. Втомлені, брудні і виснажені, солдати кажуть, що не шкодують про участь у ризикованій операції, яка вже забрала життя десятків їхніх товаришів: вони б знову приєдналися до неї за мить. "Вперше за довгий час у нас з'явився рух, – сказав (важко поранений 28-річний десантник) Ангол. – Я почувався тигром"". "Не можна виграти війну лише за рахунок оборони" Реакція і західних високопосадовців, і західних коментаторів на українську атаку була на диво позитивна. The Wall Street Journal у редакційній колонці написав, що "те, що росіян застали зненацька, показує, наскільки сильно вони вважали свою територію недоторканною. Це було однією з цілей путінських заяв про боротьбу з НАТО і використання ядерної зброї. Він хоче, щоб американський і західноєвропейські уряди обмежували бойові дії України лише її територією. Але не можна виграти війну лише за рахунок оборони, особливо коли загарбник може безперешкодно перекидати через кордон солдатів, ракети і припаси. Курська кампанія України може змусити росіян перерозподілити бойові сили з інших точок на 600-мильному фронті на сході України. Вторгнення в Курську область відбулося після того, як у травні Росія розпочала наступ на Харківську область України і б’є по солдатах і цивільному населенню регіону. Росія розмістила частину своїх військ у Курську, викликаючи занепокоєння можливістю схожого нападу на Суми на північний захід від Харкова". У WSJ зазначили, що "сміливий крок України також є уроком для адміністрації Байдена, яка в червні нарешті змінила свою політику і дозволила Україні використовувати деяку американську зброю для нанесення ударів по російській території. Путін знову розігрує карту "ескалації", звинувативши Україну в "масштабній провокації". Провокацією були вторгнення у 2022 році і ракетні та дронові атаки на українські міста і цивільне населення. Речник Державного департаменту Метью Міллер заявив у середу, що США підтримують зв'язок з Україною "щодо цієї конкретної операції" і що "заходи, які вони здійснюють сьогодні, не порушують нашу політику". Приємно це чути, але найкращою відповіддю на це буде надання Україні ще більшої кількості зброї, в тому числі ракет великої дальності, націлених на бази і лінії постачання в Росії, і зняття обмежень на використання ракет ATACMS. Чим більше Україна зможе поставити під загрозу російську військову машину, тим скоріше Україна матиме більше важелів для повернення більшої частини своєї власної території". The Economist поширив думку, що, "якщо припустити, що росіяни почнуть розгортати більш боєздатні війська в цьому регіоні, то в українців буде три варіанти дій, каже Мік Райан, австралійський генерал у відставці і стратег. Максималістський підхід полягає в тому, щоб спробувати утримати захоплену територію, або навіть просунутися далі, щоб відтягнути більше російських військ з України і надати розмінну монету в будь-яких майбутніх переговорах. Але це ризиковано, зазначає Райан. Україні буде важко підтримувати радіоелектронну боротьбу і протиповітряну оборону навіть добре окопаних військ на такому широкому виступі. Українці знають, наскільки смертоносними є російські планерні бомби проти стаціонарних позицій. Україні доведеться відволікти ресурси з лінії фронту на власній території, а втрати її сил у Курській області підірвуть її позитивну історію". "Другим варіантом було б в належному порядку відступити до кордону, зберігши війська і техніку для спроб відвоювати українську територію в наступному році, – говорилося далі в його тексті. – Україна продемонструвала б, що може перенести війну в Росію, і підірвала б наратив про неминучу російську перемогу, який знайшов відгук серед менш рішучих союзників України. Третій варіант – частковий відхід на більш захищену позицію ближче до українського кордону, яка потребувала б меншої кількості військ і була б краще підтримувана артилерією і логістикою. Це також створило б базу для подальших атак, коли з'являться можливості. Джерело в українському генеральному штабі припускає, що це найбільш вірогідний варіант: деяку логістику – інженерні війська, паливо, польові госпіталі, продовольчі й ремонтні бази – вже переміщено на кілька кілометрів всередину Росії". "Незважаючи на ранні повідомлення, що Україна може спробувати захопити Курську атомну електростанцію або інші чутливі об'єкти, реакція її союзників була напрочуд позитивною, – звернули увагу також в британському виданні. – Адміністрація Байдена, яка виступала проти ударів українських безпілотників по російських нафтопереробних заводах і обмежила використання американських ракет на російській території, заявила, що операція є прийнятним застосуванням американської зброї, в тому числі бронемашин Stryker. Німеччина, яку зазвичай непокоїть все, що може спричинити ескалацію з боку Росії, вказала на право України на самооборону. Було мало ознак приватної чи публічної критики союзниками Володимира Зеленського, президента України. Його завдання зараз – перетворити успіх минулого тижня на щось тривале". Огляд підготувала Софія Петровська, "ОстроВ"
